«Систематично проводить антисоветску профашистску агитацію», — так у постанові НКВС сформулювали звинувачення проти Альбіна Гідзинського. 11 січня 1945 року у Володимирі його заарештували органи державної безпеки на чолі з молодшим лейтенантом Дудіним.
Що зафіксовано у справі
- На момент арешту Гідзинському було 44 роки: працював бухгалтером, був безпартійним, мав дружину й трьох дітей.
- Народився 1900 року у Володимирі, до війни служив у польській армії, працював у системі зв’язку.
- Проживав за адресою Папаніна, 12 разом із матір’ю Катериною, дружиною Неонілою, доньками Аделею і Марією та сином Анатолієм.
- У грудні 1944 року написав лист родичці; військова цензура його перехопила.
- Обвинувачення — за статтею 54-10 частиною ІІ Кримінального кодексу УРСР; слідчі пропонували вісім років таборів НКВС.
- 31 жовтня 1946 року його звільнили з-під варти; серед місць ув’язнення була Ухта в Комі АРСР.
У листі слідство вбачало «антирадянські випади»: невдоволення тим, що радянська влада нібито мало переслідує українські банди, які вбивали поляків. Сам факт листа Гідзинський не заперечував. Сусіди Володимир Жуйвода, Севастян Шепеляковський, Марія Панкевич, Федір Крищук і Степан Денейко казали, що ворожих висловлювань щодо влади від нього не чули.
Другим доказом стала нацистська пропагандистська брошура українською мовою. Гідзинський говорив, що її, напевно, принесли діти, а про наявність удома він не знав: під час обшуку його не було. У червні 1945 року слідство визнало обвинувачення доведеним і пропонувало справу Особливій нараді при НКВС СРСР. Подальша доля після звільнення у матеріалах не простежена.