Виплати за полон в Україні — це не одна сума і не одна заява. Родина військового отримує одну частину коштів через військову частину та ТЦК. Сам звільнений або рідні окремо звертаються до Мінрозвитку за державною допомогою 100 000 грн. Цивільні полонені мають право лише на другий блок. Якщо змішати ці маршрути, заяви «губляться» між відомствами місяцями.
Нижче — робочий порядок: що зробити в перші дні після зникнення зв’язку, як оформити щомісячне грошове забезпечення, як підтвердити факт позбавлення свободи, куди подавати заяви на 100 000 грн і що робити, коли рішення затягують або відмовляють.
Норми спираються на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів № 884 у редакції постанови № 449 від 15 квітня 2025 року, Закон № 2010-IX і постанову № 1281. Комісія з установлення факту позбавлення свободи з 2025 року діє при Міністерстві розвитку громад та територій.
Три виплати, які плутають навіть у ТЦК
Перша — щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця. Воно зберігається з дня захоплення в полон або зникнення безвісти і йде родині (або частково депонується на рахунку самого військового). Цю виплату призначає командир частини, документи приймає будь-який ТЦК та СП.
Друга — одноразова державна грошова допомога 100 000 грн. Її отримує особисто звільнений з полону — військовий або цивільний — після того, як Комісія при Мінрозвитку встановить факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Третя — щорічна державна допомога 100 000 грн за кожен рік перебування в місцях несвободи. Поки людина ще в полоні, заяву подає член сім’ї. Після звільнення — сам звільнений, але лише за ті роки, за які родичі ще не отримували цю допомогу.
| Виплата | Хто отримує | Розмір | Куди подавати |
|---|---|---|---|
| Грошове забезпечення за час полону | Особи з розпорядження військового або члени сім’ї за чергою | За останнім місцем служби, щомісяця | ТЦК та СП → військова частина |
| Одноразова допомога після звільнення | Особисто звільнений (військовий або цивільний) | 100 000 грн один раз | Мінрозвитку або Національне інформаційне бюро |
| Щорічна допомога за рік неволі | Член сім’ї під час полону або сам звільнений | 100 000 грн за кожен рік | Мінрозвитку або Національне інформаційне бюро |
Джерело даних: роз’яснення Міністерства оборони та Мінрозвитку щодо порядку виплат полоненим і їхнім родинам.
Окремо існує винагорода військовим ЗСУ за взяття в полон військовослужбовця противника — це зовсім інша виплата і до допомоги українським полоненим не належить.
Перші кроки родини, поки статусу «полонений» ще немає
Поки командир частини не видав наказ про захоплення в полон або зникнення безвісти, щомісячних виплат через ТЦК не буде. Тому перше завдання — зафіксувати подію в усіх реєстрах, а не одразу збирати банківські довідки.
- Повідомте командира підрозділу і зафіксуйте дату останнього зв’язку. Збережіть переписку, позивний, район виконання завдання, прізвища свідків.
- Зателефонуйте на гарячу лінію Національного інформаційного бюро 1648 (з-за кордону +38 044 287-81-65) або напишіть на info@nib.gov.ua. НІБ веде облік полонених, зниклих і депортованих.
- Зверніться до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Саме штаб координує обміни; виплати він не призначає, але без постановки на облік далі важко рухатися.
- Попросіть у частини письмове підтвердження обставин. Для цивільних — заяву до поліції та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань: витяг сам по собі не доводить полон, але Комісія його враховує.
- Не публікуйте в соцмережах деталі місця захоплення, позивні, фото форми з нашивками. Це шкодить і розшуку, і майбутньому обміну.
У реальних кейсах родини часто тижнями чекають «офіційного листа з частини», хоча заяву до НІБ можна подати в день зникнення зв’язку. Чим раніше людина з’являється в реєстрах, тим швидше з’являється підстава і для наказу командира, і для Комісії.
Щомісячне грошове забезпечення: розпорядження, черги, ТЦК
За полоненим і зниклим безвісти військовослужбовцем зберігаються посадовий оклад за останнім місцем служби, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Виплата йде з дня захоплення або зникнення — не з дня, коли родина дізналася новину і не з дня подання заяви.
Найчистіший шлях — особисте розпорядження, яке військовий складає заздалегідь. У ньому він сам визначає, кому і в яких частках переказувати кошти. Підпис засвідчує командир частини або нотаріус, оригінал зберігається в особовій справі. Розпорядження можна змінити або скасувати в будь-який момент, поки людина на службі.
Якщо розпорядження немає, працює черговість, закріплена оновленим Порядком (постанова № 449):
- перша черга — дружина або чоловік, законні представники малолітніх і неповнолітніх дітей, діти з інвалідністю з дитинства незалежно від віку, батьки (крім позбавлених батьківських прав і тих, хто отримує аліменти від військового). Сумарно їм виплачують 50% грошового забезпечення після законних відрахувань. Решта 50% депонується на рахунку військового;
- якщо осіб першої черги немає — повнолітні діти, рідні брати й сестри, законним представником яких є військовослужбовець, отримують сумарно 20%. 80% депонується;
- якщо рідних немає взагалі — уся сума зберігається на рахунку до повернення.
Депоновану частину військовий отримує після звільнення з полону. Якщо його визнають загиблим, ці кошти входять до спадщини з дати актового запису про смерть.
Які документи несе родина до ТЦК
Після наказу командира про полон або зникнення безвісти заяву можна подати до будь-якого зручного ТЦК та СП, не лише за місцем реєстрації. У пакет входять:
- заява з назвою банку та номером рахунку в форматі IBAN;
- копія паспорта або тимчасового посвідчення (для іноземця — паспортний документ);
- копія реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- документи про родинні зв’язки: свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, рішення суду;
- для опікуна — документи про опіку чи піклування.
ТЦК формує електронну справу і надсилає її до частини. Командир має ухвалити рішення протягом 15 днів з дня отримання повного пакета. Виплати йдуть щомісяця за минулий місяць на вказаний рахунок.
Грошове забезпечення не призначають, якщо встановлено добровільну здачу в полон, дезертирство або самовільне залишення частини. Також його не виплачують громадянам Росії і Білорусі, особам, які постійно проживають у цих державах, і засудженим за державну зраду, колабораціонізм чи пособництво агресору.
100 000 грн одноразово і 100 000 грн щороку: окремий маршрут
Ці дві допомоги не замінюють зарплату військового і не призначаються частиною. Їх виплачують лише особам, щодо яких Комісія встановила факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам їхніх сімей — у випадках, прямо передбачених законом.
Одноразові 100 000 грн після звільнення може отримати лише сама звільнена людина. Родичі цю суму замість неї не забирають, якщо особа жива і повернулася. Заяву подають онлайн на сайті Мінрозвитку або Національного інформаційного бюро. Додають копії документа, що посвідчує особу, РНОКПП і довідку з банківськими реквізитами.
Щорічні 100 000 грн платять один раз за календарний рік, у якому людина перебувала або перебуває в місцях несвободи. Поки вона в полоні, пріоритет має один член сім’ї: подружжя, законний представник дитини, дитина з інвалідністю з дитинства, батьки, а за їх відсутності — інші близькі, визначені законом. Після повернення звільнений добирає роки, за які родичі допомогу ще не отримували.
Паперовий пакет можна надіслати на адресу Мінрозвитку: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 14. Онлайн-форми для одноразової і щорічної допомоги різні: окрема — для особистої заяви звільненого, окрема — для заяви члена сім’ї в інтересах іншої особи. До заяви родича обов’язково додають документ про родинний зв’язок.
Як підтвердити факт полону: без цього 100 000 грн не буде
Наказ командира відкриває щомісячне грошове забезпечення. Для державної допомоги 100 000 грн потрібне інше рішення — Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи. Комісія працює при Мінрозвитку. Рішення, ухвалені ще за часів Мінреінтеграції, залишаються чинними.
Заяву можуть подати сама особа, законний представник або член сім’ї. Для військових ключовий документ — довідка Міноборони чи іншого органу, що керує формуванням, про перебування в полоні. Її можна просити в частині або через запит до НІБ на info@nib.gov.ua. Для цивільних — опис обставин, матеріали кримінального провадження, свідчення, дані МКЧХ, повідомлення органів безпеки.
Комісія на засіданні фіксує не лише сам факт, а й дату початку позбавлення свободи та, після звільнення, дату виходу. Саме ці дати потім визначають, за скільки років можна просити щорічну допомогу. Засідання скликають не рідше ніж раз на квартал, тому рішення рідко буває «за тиждень».
Після позитивного рішення особу вносять до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи. Витяг з цього реєстру — робочий документ для виплат. Без нього онлайн-форма НІБ на державну допомогу заяву не пропустить: система прямо попереджає повернутися і спершу встановити факт.
Після звільнення: гроші — лише частина гарантій
Після обміну держава дає не лише одноразову допомогу. Звільнений з полону військовослужбовець має право на додаткову відпустку 90 календарних днів із збереженням грошового забезпечення. Відпустку не ділять на частини. Відкликати з неї можна лише за згодою самого військового. З лютого 2026 року ця відпустка не прив’язана до рішення продовжувати службу.
З травня 2024 року звільнені з полону мають право звільнитися зі служби незалежно від дати обміну — якщо не висловили бажання служити далі. Статус учасника бойових дій для тих, хто був у полоні, присвоюють через Єдиний державний реєстр ветеранів війни без окремої «ручної» заяви. З 2025 року поранення, травми, контузії та захворювання, отримані в полоні, прирівнюють до бойових — це відкриває лікування, реабілітацію і відповідні компенсації.
Зберігається місце роботи на весь час полону і ще 6 місяців після звільнення. На період неволі та пів року після повернення діють кредитні канікули і звільнення від штрафів, з можливістю реструктуризації боргу. Є право на першочергове забезпечення житлом, ваучер на перекваліфікацію, цільову підтримку навчання в державних і комунальних закладах, первинну правничу допомогу всім, хто був у неволі, і вторинну — тим, хто має офіційний статус особи, позбавленої свободи.
Медичний маршрут після обміну зазвичай починається з комплексної діагностики: огляди, аналізи, консультації профільних лікарів, план реабілітації та психологічної допомоги. Лікування за кордоном можливе за висновком ВЛК, готовим пакетом документів і згодою країни, яка приймає.
Типові помилки, через які виплати зупиняються
Найчастіша помилка — вважати, що «держава сама все нарахує», щойно прізвище з’явилося в новинах про обмін. Ні грошове забезпечення, ні 100 000 грн автоматично не падають на картку. Потрібні дві різні заяви в дві різні системи.
Друга — подати до ТЦК документи до наказу командира. Справу зареєструють, але рішення не ухвалять: немає юридичної підстави. Третя — нести до частини заяву на 100 000 грн. Частина цим не займається.
Четверта — плутати зникнення безвісти і підтверджений полон. Для щомісячного забезпечення обидва статуси відкривають виплату, для щорічної допомоги 100 000 грн Комісія має визнати саме позбавлення особистої свободи. Поки людина лише «безвісти», цей блок часто стоїть.
П’ята — прострочити щорічну допомогу або не вказати роки. Допомогу дають за конкретний рік неволі, окремою заявою. Шоста — подати щорічну заяву і звільненому, і дружині за той самий рік. Закон прямо виключає подвійну виплату за один період.
Сьома — ігнорувати особисте розпорядження. Якщо його немає, половина забезпечення може осісти на депоненті. Для родини з іпотекою і дітьми це відчутна різниця. Восьма — розраховувати на виплати після встановленої добровільної здачі. У такому разі грошове забезпечення припиняють.
З практики спеціалістів, які супроводжують родини, найбільше часу з’їдає не «відмова по суті», а неповний пакет: немає IBAN у правильному форматі, немає свідоцтва про шлюб, заява написана «на всіх дітей одразу» без часток, додано стару форму заяви Комісії замість бланка 2025 року.
Якщо заяву відхилили або гроші не доходять
Спочатку з’ясуйте, на якому етапі стоїть справа. Для грошового забезпечення — у ТЦК чи вже в частині. Для 100 000 грн — чи встановлено факт Комісією, чи лише подано заяву на виплату. Різні канцелярії, різні номери звернень.
Якщо минуло понад 15 днів після передачі повного пакета до частини, пишіть повторне звернення командиру і паралельно — до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони. Гаряча лінія соцзахисту Міноборони — 1512. У заяві вкажіть дату подання, прізвище військового, номер частини, IBAN і що саме не виконано: немає наказу, немає рішення, немає переказу.
Якщо Комісія довго мовчить, уточніть реєстраційний номер заяви в Мінрозвитку. Контактні номери комісійного супроводу, які публікують профільні організації, — (044) 351-48-70 та (044) 351-41-58. Відмову Комісії можна оскаржувати; типова причина відмови для цивільних — недостатність доказів самого факту утримання, а не «не той банк».
Коли частину розформовано або вона не відповідає, ТЦК зобов’язаний допомогти вийти на правонаступника або на орган управління. Не чекайте місяцями «поки частина відновиться». Фіксуйте кожне звернення датою і вхідним номером.
Якщо військового оголосять померлим, маршрут змінюється: депоноване забезпечення входить до спадщини, одноразова допомога в разі смерті оформлюється вже за правилами для членів сім’ї загиблого, а не як «виплата за полон». Це окремі суми і окремі черги спадкоємців — їх не можна підставляти в заяви «за полон».
Безкоштовну первинну правничу допомогу після неволі можна отримати через систему безоплатної правничої допомоги. Для осіб зі встановленим фактом позбавлення свободи доступна й вторинна допомога: складання документів і представництво в суді.
Ключові інсайти
Виплати за полон працюють як два контури. Контур Міноборони — щомісячне грошове забезпечення родині через ТЦК і частину. Контур Мінрозвитку — 100 000 грн одноразово після звільнення і 100 000 грн за кожен рік неволі після рішення Комісії. Цивільні мають лише другий контур.
Не чекайте «автоматичного нарахування». Спочатку фіксація в НІБ і Координаційному штабі, далі наказ командира, окремо — заява до Комісії, окремо — заяви на гроші. Особисте розпорядження, складене до виходу на завдання, знімає половину сімейних спорів про те, хто має право на картку.
Після повернення перевірте не лише 100 000 грн. Відпустка 90 днів, право звільнитися зі служби, статус УБД, лікування поранень, отриманих у неволі, збереження роботи і кредитні канікули — це той самий правовий пакет, тільки його рідко згадують в одному вікні з виплатами. Якщо якийсь із кроків стоїть, повертайтеся не до «загальної гарячої лінії держави», а до органу, який видає саме цей документ: частина — забезпечення, Комісія — факт полону, НІБ — довідку й реєстр.